Я не вірю в чудеса поки не взяв зробив сам
Я не вірю в чудеса чудеса чудеса
В дитинстві хотів бути астронафтом
Потім захотів стати нафтовим магнатом
Я сам собі автор і розкачую натовп
Качає біт це мій детонатор
Хотів як Рокфеллер друкувати долар
Та не кожен з нас обирає долю
Та дорослий світ для одиниць як донор
Затискає комір і ламає гонор
Люди втрачають сором і шукають бонус
Наче Том Соєр знаходять користь
Чекають чудо, їх чекає колапс
Та я тримаю компас,
Перевертаю полюс
Уникаю болю
І пишу свій нарис
Рожеві окуляри розтоптати зараз
Розкритий парус і я не парюсь
Чи попутний вітер, зірвати голос
Це треба вміти приймати виклик
Коли накрило не бачиш вихід
Чекаєш тихо? Глибше дихай
Будь неначе вихор
На нюх відчуваю порох
Не забув що вчора було дорого
Стерті кордони і звернуті гори
Моя риторика викурювати морок
Категорія непокорення на повторі шукаю корені
Запроторюю ящик пандори подалі
Пом’яті горем контури історії
Мені не надто цікаві можливо я і хворий
Я не вірю в чудеса і підриваю зад
Сам собі зірка і сам собі зорепад
Сам собі кат сам собі космонавт
По біту стрибаю ніби лоурайд
Перегортаю сторінку лишаю сурогати
Всі мої вади тягнуть до спаду
Але я дам собі раду не питаю поради
Не забувати що життя не емуляторр
Я не вірю в чудеса поки не взяв зробив сам
Я не вірю в чудеса чудеса чудеса
Знаходжу в шухляді космічний пил
Та мені не потрібен скафандр
Приручив цю хрінь без підручників
Спеціалісти сказали шо андер
То не восьмий колір то не восьме чудо
То лайно горюче що ти хотів почути
Може я почну ти вже додумай сам
Таки в дещо віримо але не в чудеса
То що там в тебе бо в мене може бути
Шаманю хоть не вуду а значить далі буде
Давай залишу тут ти забереш за так
Тримай то на здоровя вколишем твій чердак
Саме саме те що треба провір
То не шевпотреб то ж не скрутиш пробіг
Хоч місцями кидає ти не плутай доріг
Кажуть всяке буває не хочеш не вір
Твій дім твоя фортеця ніби
Мій дім вогонь у серці вільний
Робити все що заманеться гуру
Вдихаю життя на повні груди
З божевільним темпом прогрес несеться
Маховик ідей крутиться по інерції
Не зрозумілий механізм що заставляє по собі лишати слід
На цій планеті робити кращим світ
Чудес нема, це міф, міраж для тих хто звик ломитись на пролом
Без запитань раби бажань із шпальт видань
Хворі штрих кодом
Люди як боти
Свій вечором змінюю стан
Знову не спав під музику творив дива в надії
Що цілі міста закрутять цей стаф
І зможуть відчути мій вайб
Думок на листи накидав не просто так
Шматок душі відірвав надіючись на слухача
Що ввійде в мій стан і зможе відчути все сам
Все стає можливо коли ти руйнуєш шаблони в свої голові
Радикальний підхід для одних це буденність для інших - весь світ на долоні,
Візьми в руки пензлі й додай цій картині відтінки, всі фарби змішай
Дай волю думкам і забудь про тлінність на мить, зачекай охолонь певен тут вистачить всім
Я не гуру ні не пророк не месія, не фейковий коучер брехун професійний
Не ставлю за ціль бути першим із тих хто вважає свій приклад безцінним
Вистачить часу, можливість у кожного є за бажанням для зміни
Ми всі тут на рівні але пам'ятай що в кінці нас чекає єдина… це трохи дивно
Купюрою стимул маячить, я мабуть занадто терплячий
І весь цей мандруючий цирк по-собі залишив брудненький майданчик
У кого в руках фарту важіль? Коли вже нам всім стане краще?
Коли перестануть в могилах тремтіти тіла наших пращурів?
Значимість пошуку втрачених сенсів як привід отримання свіжих тлумачень
Я збочений в цьому занадто і обраний шлях зміню вже навряд чи
Тим паче що віра з надією в чудо лишилась в дитячому спогаді в нижньому ящику
Якось відкрив, там списані зошити й плівки з музлом що змінило мого світу бачення
Я не вірю і крапка
В голові кратери від метеоритів
Що прилетіли з галактики під назвою «лиш говорити»
Збираю фрагменти скерую на дії
Добігти до краю, стояти не смію
Стрибаю у гори космічного пилу подій
Радію бо падаю в чорні діри до мрій
Та розмінна монета незмінна
Іза ребрами міста давно лиш замінник
І все що я бачу не буде постійним
Усе що пробачив, забуду в обіймах
Бути на хвилі, не означає нічого
Коли намілі уже тонутиме твій човен
І вже наче тягар те що в минулому очолив
До дна тягне скаарб так ніби при чому
А люди лежать благаючи приз,
В калюжах зі сліз в калюжах зі слів
Всі ночі на біс,
Це голка з якої давно би вже зліз
Ей схаменись
Ти падаєш вниз
Падаєш вниз
Падаєш вниз
Падаєш вниз? То пробий дно
Можливо це стеля і нове вікно
